print preview
Englishback SERHIY ZHADAN
Orange in a Schoolbag
Влітку
вона ходить кімнатами,
ловить вітер у кватирках,
мов невправний рибалка,
що ніяк не налаштує
вітрила.
Підстерігає протяги,
ставить на них пастки.
Але протяги говорять їй:
надто ніжні твої рухи,
надто гаряча кров,
з такою витримкою
що ти можеш піймати
в житті!
Надто високо ти
здіймаєш долоні,
ловлячи пустоту.
Все, що вилетіло нам
із рук, — лише порожнеча.
І все, на що
не стає терпіння, —
лише вітер, який літає
над містом.
Сонце в ранковому небі,
схоже на апельсин
у шкільному ранці:
єдине, що має справжню вагу,
єдине, про що думаєш,
коли стає особливо
самотньо. 
Contributor’s notes: Serhiy Zhadan
Contributor’s notes: Alan Zhukovski
The Air We Breathed
Orange in a Schoolbag
Year’s Middle